Соната осені

Вже осінь розгорнулась повним ходом.

Збігає теплий жовтень за вікном,

А розмаїття кольорів природи:

Пейзажі, натюрморти – як альбом!

Сріблястий лист злітає із тополі.

Дівочий виноград, наче горить!

Сьогодні зрання клени – майже голі.

Ясен золотистий ось стоїть.

Посохлі трави щось шепочуть вітру.

Блакитне небо зваблює здаля.

Осіння пісня голосна, привітна.

Чорними плямами вкрита земля.

За небокраєм – темно-синя річка.

Трави шовкові, стелять килими.

Промінчик пробивається, мов стрічка!

Диво-палітру бачимо тут ми.

Тоненькі коси верби розпустили.

За соняхами – біліють хати.

Дощу дрібненькі краплі припустили:

Вистукуючи, осені сонату!

Хризантеми

Шматками чорними нарізані поля,

Бо зорані ділянки та городи.

Зелений килимок – озимина здаля.

А в квіточках осіння вдача й врода.

Під небом сірим: у садочках, свято.

Хоч на порозі вже стоять морози.

Бал хризантем – краса витіювата.

Від гами кольорів – на очах сльози!

Жага любові – в пелюстках червоних.

У жовтих – сонечко сховалось зранку!

В рожевих – радість, в помаранчі – скромність.

Тумани, в білих хризантемах, на світанку.