Вітер на проспекті Соборному

Музика-вітер грав на саксофоні,

Гудів сердито й дув, що було духу.

Жбурляв листи, гнав їх у марафоні.

Хто був надворі – пісню його слухав.

Як в дзвони, бив у кульки на платанах.

Листочки радо підіймав та розкидав.

Хилив гілля тоненьке на каштанах.

Що на шляху зустрів – безжально поламав.

Заповстував розчесане волосся.

Нахабно, мельком, у віконця заглядав.

Минуле здув, про те, що не збулося,

Мені на вушко тихо, тихо розказав.

Осінні фрески

Розплакалась осінь дощами.

За літечком слізоньки ллє.

Зима, підкравшись садками,

Природі буять не дає.

Як роси, сіється мжичка.

Дерева втрачають наряд.

Лиш скрізь шовковіє травичка.

Давно вже пройшов листопад.

Багрянцем палає калина -

Красунечка манить пташок.

Ці символи Неньки-Вкраїни:

Жита і верба, і ставок.

Водою набралося небо,

Хмарки поглядають згори.

Ріллі – відпочити треба –

Над степом гудуть трактори.

Зібрала ґаздиня в комори

Зернята й городину.

Хвилясте поле, як море,

Чекає зими сивину.

Сніжком гарно все притрусило,

Дріма трудівниця-земля.

Мов пухом м’якеньким накрилась.

Їй сниться: приліт журавля.