Мои умнички! Участвуем в конкурсе " Колосок"

В конкурсе рисунков по пожарной безопасности работа Реманюка Егорки «Здоровий спосіб життя» получила Ш место в районе.

Наши победители! За " Экосказку" Валю, Сашу и Марика наградили призами.

Ребята творчески готовились к открытому уроку.Сочиняли стихи, загадки,рисовали,заучивали наизусть.Урок удался на славу!

      На прошлой неделе мы принимали участие в конкурсе по сочинению "Экосказки". Наше  творчество высоко оценили:  II место по Днепровскому району. 

      Авторы сказки: Драмарацкая Сашенька, Саганович Маричек и Поляков Валечка.

                       "Приключения лесных зверят"

    В одном сказочном лесу жили - поживали уникальные  зверята. Жили они всегда  дружно! Звери очень любили свой чудесный дом, оберегали его от всяких экологических катастроф, мусора и непрошеных гостей.

     Друзья часто собирались на лесной цветочной полянке у берёзки Зелёноволоски и обсуждали свои проблемы. Громко пыхтел Ёж Ушастик, весело скакал Заяц Белый – Попрыгун, приносил лесные угощения Хомяк Жуйчик-Серый и ягодки малины Медведь Михайчик - Бурый. Никто и никогда не нарушал законов леса: не портил деревья, не срывал цветы, не разрушал птичьи гнёзда. Все жители берегли окружающую природу .

     Но однажды в лес забрела лисичка Хитришка . Она сразу стала топтать грибы , охотиться на зайцев, разжигать костры. Михаша долго объяснял ей, что природу нельзя губить, природу надо любить! И тогда Хитриша все поняла, а ещё нашла верных, надёжных  друзей. Рыжуха пришла на грибную поляну и стала любоваться ею. Здесь красовались сморчок степной, шампиньон мухомороподобный, боровик бронзовый…

     Как - то раз забежал Ушастик  в парк Кремлёвский. Светило  яркое солнышко и тёплый дождик уже перестал капать. Случайно  ёж наткнулся на гриб. Обрадовался он своей находке и уже почти сорвал его… Вдруг слышит, с высоты раздался голос :

    -  « Не рви его, не ешь его!»

 Это платан Умняшечка с ежёнком заговорил.

 - «Почему?» – спросил Колючик.

    - «В нашем городе много заводов и предприятий, а значит  - он дышит грязным  воздухом и пьёт вредную воду. Вот я тоже плачу, слёзки капают, листики мои болеют. И грибок, что рядом вырос, тоже не совсем здоров. Побереги себя, беги в свой чистый  лес, там здоровые и съедобные растения».

-« Спасибо тебе огромное, Умняшка. Себя поберегу и других предупрежу !» -сказал Ушастик, быстро шагая, в сторону острова Хортица .

    Узнав о такой беде, дружная компания попросила знакомую Фею – Чистюльку очистить воздух над городом и речные воды. Воздух стал прозрачным и  светлым, а вода в реке Днепр – вкусной и зеркальной.

     Лесные Карлики занесли виды всех этих  исчезающих зверюшек и грибы в Волшебную Красную книгу.  А Человечки, это всё живое - стали оберегать и защищать!

   Всё закончилось замечательно! Теперь Человечки, Карлики  и Лесные Обитатели часто встречаются вместе и с удовольствием поют песенку Валечки         «Как прекрасно всё вокруг».
 Как прекрасно все вокруг,
рядом зеленеет луг.
А на нём цветы!
Остановись! Не рви!
Здесь порхают мотыльки,
Остановись! Не лови!
Муравейник весь кишит: 
Стая муравьев бежит. 
 Домик рыжих огради.
Остановись! Не наступи!
Гнезда птиц не разрушай.
Их покой не нарушай.
Люди! Стоп! Не торопитесь!
За природу вы боритесь!
Город  наш оберегайте!
Братьев меньших не бросайте!
                                                                                                        

Люблю тебе, Україно

Заходить вечір тихо у село чи місто.

В високім небі сяють зорі урочисто.

Нічна пітьма накриє річку, степ і море.

Ти дивовижна, Батьківщино, в різні пори!

Піснями соловей розбудить на світанку.

«Люблю тебе, земле моя!» - гукну із ґанку.

Духмяні трави лугові вітер колише.

Слух  зачаровує німа лісова тиша.

Причепурилася весна калини цвітом.

І на заручини палке крокує літо.

Гостинний, мальовничий, гарний - рідний краю.

Вітчизни небо волошкове я кохаю!

Алеї Києва каштанами чарують.

Церковні дзвони хвилювання утамують.

Янтар Дніпровських вод милує карі очі.

За обрій щедра нива стелиться охоче.

Лани широкі, оксамитові простори.

Галявини, діброви, верховини, гори.

Блакиттю вабить чистий, водограй чудовий.

Бджілок заманює пилком липа медова.

Вода з криниці, роси – перли-намистини.

Дзвінкий, веселий найщиріший сміх дитини.

Палає серце в грудях – світиться любов’ю.

Нехай народ наш буде дужим і здоровим!

Запоріжжя

Величне місто, де пороги

Могутнього батька-Дніпра.

Козацький стан видно з дороги.

Це рідна ненечка-земля!

Красиве, рідне Запоріжжя.

Ось металург і сталевар.

Острівець Хортиця безмежний.

Працює в полі хлібодар.

Проспект, музеї, гай дубовий.

Козаків слава і пісні.

Високе небо мармурове.

Так любо жити тут мені!

Київ – місто-красень

Дніпро, для ока неосяжний,

Тарас казав, що «греблі рве…»

В глибокім руслі гордий і розкішний.

Він тихо, лагідно пливе.

Зриває лист останній осінь.

Додолу з вітром той летить.

Листяний човник потопає.

А річка стрімко вдаль біжить.

Чарівний Київ – місто-красень.

Столице, любая моя!

В душі тепло, а серцю ясно:

Тебе щиро кохаю я!

Это МЫ -талантливые, дружные и весёлые!

Соната осені

Вже осінь розгорнулась повним ходом.

Збігає теплий жовтень за вікном,

А розмаїття кольорів природи:

Пейзажі, натюрморти – як альбом!

Сріблястий лист злітає із тополі.

Дівочий виноград, наче горить!

Сьогодні зрання клени – майже голі.

Ясен золотистий ось стоїть.

Посохлі трави щось шепочуть вітру.

Блакитне небо зваблює здаля.

Осіння пісня голосна, привітна.

Чорними плямами вкрита земля.

За небокраєм – темно-синя річка.

Трави шовкові, стелять килими.

Промінчик пробивається, мов стрічка!

Диво-палітру бачимо тут ми.

Тоненькі коси верби розпустили.

За соняхами – біліють хати.

Дощу дрібненькі краплі припустили:

Вистукуючи, осені сонату!

Хризантеми

Шматками чорними нарізані поля,

Бо зорані ділянки та городи.

Зелений килимок – озимина здаля.

А в квіточках осіння вдача й врода.

Під небом сірим: у садочках, свято.

Хоч на порозі вже стоять морози.

Бал хризантем – краса витіювата.

Від гами кольорів – на очах сльози!

Жага любові – в пелюстках червоних.

У жовтих – сонечко сховалось зранку!

В рожевих – радість, в помаранчі – скромність.

Тумани, в білих хризантемах, на світанку.

Щаслива знову

Гучно тріскаючи угорі,

Лист донизу рікою ллється.

Мовчазні лиш діброви, гаї.

Осінь лагідно нам сміється.

Вітер сильно дерева гойда.

А за сонцем – приходить злива.

Та життя кожну мить розцвіта:

Бо така ж  я знову щаслива!

Молитва природи

Зі смутком на землю небо дивилось,

Низенько над нами літали птахи.

Вересню тихо природа молилась:

Просила за літа безпечні гріхи.

Золотом веселка осіння трусить,

Прикрашає платани, клени, каштан.

Листя пожовтіле злітати мусить

Зажуривсь без кавунів пустий баштан.

Вальс осені

Яка краса! Дерева в сукнях нових.

Привітно нам всміхаються здаля.

Біжить на берег море волошкове…

Відпочиває, відродила ж бо земля.

Насінням чорним сонях зазиває.

Вже золотава скошена стерня.

Наш світ красуня-осінь прикрашає

Та коровай готує із зернят.

Горять листом червоним дивні груші.

Яскраві нині мріють ясени.

Ще сонце гріє, гріє наші душі.

Нам сняться лише теплі літні сни.

Під час осінніх канікул в ЗОІППО була учасником авторського семінару " Реалізація компетентнісного підходу на уроках математики та природознавства у початковій школі". Познайомилась з автором підручників "Природознавство" Грущинською Іриною  Василівною. 

Отримала багато цікавої інформації і море позитиву від спілкування.

Листяний водограй міського парку

Зима підкралась близько:

В парки, діброву, сад.

Мороз стібнув по листям –

Посипав листоград.

Був, в помаранч одягнений,

Кленочок знебожів.

Свій сріблолист смарагдовий

Осокір обтрусив.

Жоржини зачаровують:

Милуюсь мимохіть…

А сукню із берізоньки

Вітрисько зірвав вмить!

З горіхів ллється зливою,

Десантом лист летить;

Як вітерець подмухає,

То підтюпцем біжить.

У кучугури зібране,

В вогні палахкотить.

Життя своє закінчує,

Золою мерехтить.

Покірні, з самоцвітами,

Килимки рясні вкрай.

Дивує розмаїтий

Листяний водограй!

Вітер на проспекті Соборному

Музика-вітер грав на саксофоні,

Гудів сердито й дув, що було духу.

Жбурляв листи, гнав їх у марафоні.

Хто був надворі – пісню його слухав.

Як в дзвони, бив у кульки на платанах.

Листочки радо підіймав та розкидав.

Хилив гілля тоненьке на каштанах.

Що на шляху зустрів – безжально поламав.

Заповстував розчесане волосся.

Нахабно, мельком, у віконця заглядав.

Минуле здув, про те, що не збулося,

Мені на вушко тихо, тихо розказав.

Осінні фрески

Розплакалась осінь дощами.

За літечком слізоньки ллє.

Зима, підкравшись садками,

Природі буять не дає.

Як роси, сіється мжичка.

Дерева втрачають наряд.

Лиш скрізь шовковіє травичка.

Давно вже пройшов листопад.

Багрянцем палає калина -

Красунечка манить пташок.

Ці символи Неньки-Вкраїни:

Жита і верба, і ставок.

Водою набралося небо,

Хмарки поглядають згори.

Ріллі – відпочити треба –

Над степом гудуть трактори.

Зібрала ґаздиня в комори

Зернята й городину.

Хвилясте поле, як море,

Чекає зими сивину.

Сніжком гарно все притрусило,

Дріма трудівниця-земля.

Мов пухом м’якеньким накрилась.

Їй сниться: приліт журавля.

Народження дня

Сіє мжичка – навіює смуток,

Рясно вже поливають дощі.

У калюжах: будівлі, маєток;

В оксамитах – зелені кущі.

Сіре небо, лише тільки ранком.

Знов кудись поспішають люди.

Все чудове прийшло зі світанком!

Означає – день добрим буде!

Краплі смішно по вікнах стікають.

Скрізь верхівки вітер гойдає…

Сумно, бо журавлі відлітають.

Та життя, щодня розквітає!

Тумани Запоріжжя

Срібним туманом закутане місто.

Про теплий день дерева мріють зранку.

Та сіре небо стане синім, чистим

Лише опівдні, а не на світанку.             

Ласкавими промінцями зігріє

Нас, осінь жовтокоса, сіроока.

І погляди улестити зуміє,

Щоб милувались, сповільнивши кроки.

                Творчество моих любимых второклашек

Ин-ин-ин-ин-ин- в море плавает дельфин.

(Борисов Максим)

Ин-ин-ин-ин-ин- апельсин, арлекин.

(Шлянина Александра)

В розовом сундучке лежат друзья –

карандаш, резинка, линейка моя. (Пенал)

                                                                                                                                    (Шлянина А.)

От-от-от-от-от – у меня дома кот.

Ар-ар-ар-ар-ар - мы купили самовар.

 Ам-ам-ам-ам-ам  - я гуляю по утрам.

(Криворучко Марина)

В клетку, в линию листы

Носим в школу я и ты,

Будем в ней решать, писать.

Это, что у нас? (Тетрадь)

Ин-ин-ин-ин-ин- для печали нет причин!

(Рощукин Илья)

Тикают, считают,

Время исчисляют,

Ходят и спешат,

Хотя на месте стоят (Часы)

(Тамалова Виктория)

Ко-ко-ко-ко-ко – я сорвал яблоко.

До-до-до-до-до –занимаюсь дзюдо..

(Оганян Эрик)

Стоит весь год зеленая. Что это? (Ель)

Шу- шу –шу –шу - я ем кашу.

(Пушкарев Анатолий)

Держит девочка в руке облачко

На стебельке стоит

Дунуть на него

И не будет ничего (Одуванчик)

От-от-от-от-от в огороде бегемот.

Что  - то очень клейкое и липкое. Что это? (Клей)

Приклеится и не отклеится. (Скотч)

Ин-ин-ин-ин-ин - сегодня я дома один.

Ил-ил-ил-ил-ил- мой брат Кирилл.

(Алексеева Анастасия)

Летит, жужжит, над цветочками парит.

Нектар собирает. Как ее называют? (Пчелка)

Ох-ох-ох-ох - в вашем слове есть подвох.

Ин-ин-ин-ин-ин- вы тут странный господин.

Ах-ах-ах-ах-ах – прогоняю свой страх.

Ух-ух-ух-ух-ух- часто мыслю вслух.

Ех-ех-ех-ех-ех- посыпался наш орех.

(Полякова Валентин)

Мчатся, мчатся по Саванне

К водопою утром ранним

Полосатые лошадки –

Кто быстрее без оглядки…(Зебры)

(Зубачев Богдан)

На веревочке висит

Всех детишек веселит

Скоро в небо улетит. (Шарик)

Ди-ди-ди-ди-ди как красиво погляди.

(Саганович  Марк )

Она нам дает знания, а мы ее читаем .(Книга)

(Реманюк Егор)

Мандарин.

Шли мы как-то в магазин,

И купили мандарин.

Мандарин красивый, вкусный,

Не чета простой капусте.

Но сказала мама грустно,

Что капуста тоже вкусно.

Жуй капусту поскорей,

Витаминов много в ней.

(Пономарев Артур)

Ушла пора летняя,

Пришла осень разноцветная.

Разукрасила деревья,

Вот и листья полетели.

Каждый день идут дожди.

В лесу выросли грибы.

Мы возьмем лукошко,

Соберем немножко.

                                                            (Саганович Марк)

Опали желтые листочки

И грустно стало душе,

Эх, завести хотя бы кошку:

Мурлыкать будет в тишине.

А если дождь пойдет унылый

Мы сядем вместе у окна,

Возьму  я кошечку на руки -

Скучать не буду никогда!

                                                    (Драмарацкая Александра)

Поспели яблоки в саду.

С полей подсолнух золотой убрали.

Уж солнышко не жжет, а только светит.

Короче стали дни, а ночи все длиннее.

Прохладою все чаще веет.

И под ногами листья не шуршат.

Промок ковер багровозолотой.

Все чаще тучи плачут и грустят.

Сердитый ветер тучи темные гоняет.

И журавли взмахнув крылами,

Простились с нами до весны.

                                                          (Шлянина Александра) 

Осенний ветер разрывает облака,

И теплый луч на землю устремится,

И бабье лето в окна постучится,

И вьется паутинка паука.

Ну, а потом настанет буйство красок,

И лес ,как будто яркий карнавал.

Закружит листья осени прощальный бал,

Сорвав с природы много масок.

И увяданья час настал…

                                                             (Пономарев Артур)

Загрустила осень серым облаком,

Каплями заплакав дождевыми.

Рассеялась листьев позолотою,

Заиграв полянками грибными.

                                                                 (Рощукин Илья)

Листья желтые и красные по ветру летят.

И своими танцами деток веселят.

Небо стало хмурится и идут дожди.

Я бегу на улицу….Жди.

                                                              (Тамалова Виктория)

Осень золотая к нам пришла опять.

Принеся с собою желтый листопад.

Солнышко лучистое греет уж не так,

Капли дождевые весело стучат.

И тогда так холодно, сыро все вокруг,

 Хочется, чтоб рядом был хороший друг.

Осень, дорогая! Солнышко верни!

Пусть еще продлятся тепленькие дни.

По ковру пушистому в школу мы пойдем,

И букет из листьев дружно соберем.

                                                              (Поляков Валентин)