Київ – місто-красень

Дніпро, для ока неосяжний,

Тарас казав, що «греблі рве…»

В глибокім руслі гордий і розкішний.

Він тихо, лагідно пливе.

Зриває лист останній осінь.

Додолу з вітром той летить.

Листяний човник потопає.

А річка стрімко вдаль біжить.

Чарівний Київ – місто-красень.

Столице, любая моя!

В душі тепло, а серцю ясно:

Тебе щиро кохаю я!